Договір з вебмайстром працює тоді, коли в ньому зафіксовані сім речей: предмет як конкретна цільова дія, дозволені та заборонені джерела трафіку, строк холду й підстави відхилення лідів, відповідальність за креативи, належність доступів і даних, порядок виплат і умови розірвання. Якщо хоча б одного з цих пунктів немає, спір вирішується не за договором, а за тим, у кого більше важелів.
В арбітражі трафіку домовленості часто живуть у переписці: узгодили ставку, обмінялися посиланнями, працюємо. Поки виплати йдуть, це нікого не турбує. Питання виникає в момент, коли рекламодавець відхиляє частину лідів або затримує виплату, — і виявляється, що спиратися нема на що.
Нижче — умови, через які реально виникають спори. Список однаково корисний обом сторонам: вебмайстру він показує, де в нього немає захисту, рекламодавцю — де він може отримати претензію.
Найчастіша помилка — описати предмет як «послуги з реклами». Купують не рекламу, а цільову дію: реєстрацію, депозит, підтверджену заявку, встановлення. Дія має бути описана так, щоб її можна було порахувати однаково з двох боків: що вважається лідом, у який момент він виникає, за якими даними фіксується.
Це головне джерело конфліктів. У договорі мають бути прямо перелічені дозволені джерела й прямо заборонені — брендовий контекст, мотивований трафік, спам-розсилки, дорвеї, робота з чужими торговельними марками. Формулювання «заборонений неякісний трафік» не працює: якість — оціночна категорія, і в спорі кожна сторона розуміє її по-своєму.
Три речі, які варто зафіксувати цифрами. Перша — строк холду: скільки днів рекламодавець перевіряє трафік до виплати. Друга — підстави відхилення ліда і, головне, обовʼязок надати обґрунтування: без цього відхилення стає одностороннім правом. Третя — порядок звірки: у які дати, за якими даними і що робити при розбіжності показників кабінетів.
Окремо варто описати, чия статистика є основною при спорі. Практично завжди це система рекламодавця — і саме тому вебмайстру важливо мати право на доступ до звітності та на самостійну перевірку.
Креативи створює вебмайстер, а претензію за недостовірну рекламу чи порушення чужих прав отримує зазвичай рекламодавець. Тому в договорі має бути розподіл: хто погоджує креативи, хто відповідає за їх зміст і хто компенсує збитки, якщо претензія прийшла від третьої особи або регулятора. Для чутливих вертикалей — фінанси, медицина, азартні ігри — сюди ж додаються обмеження за ринками.
Рекламні кабінети, домени, трекери, бази — усе це має власника, і краще, щоб він був визначений на папері, а не за фактом того, на кого зареєстровано акаунт. Окремо: що відбувається з доступами при припиненні співпраці і хто зобовʼязаний передати або видалити дані. Тут же — умови про конфіденційність, бо ставки й умови роботи майже завжди чутлива інформація.
Валюта, спосіб, строк, хто несе комісії платіжної системи, що відбувається при затримці. Якщо одна зі сторін нерезидент, договір має проходити валютний нагляд банку — інакше платіж просто не пройде, і причина буде не в бухгалтерії, а в тексті договору.
Право припинити співпрацю має бути в обох сторін, зі строком попередження. Ключове питання — що відбувається з трафіком, який уже відлився, але перебуває в холді на момент розірвання. Якщо це не написано, виплату за нього доводиться вибивати вже поза договором.
Формально можна: домовленість у переписці теж є правочином, і закон не вимагає окремого паперового документа під кожну співпрацю. Проблема не в законності, а в доказуванні. Коли рекламодавець відхиляє половину лідів або зникає з виплатою, зміст домовленості доводиться відновлювати з листування, скріншотів кабінету та історії попередніх платежів — і кожен із цих доказів окремо слабкий.
Практичне правило просте: без договору переговорна позиція визначається не тим, хто правий, а тим, у кого залишився доступ до статистики й до грошей. У зв'язці «вебмайстер — рекламодавець» це майже завжди друга сторона. Тому договір потрібен насамперед тому, хто відливає трафік, а не тому, хто платить.
Коли гроші не прийшли, порядок дій залежить від того, є договір чи ні, але перший крок однаковий: зафіксувати статистику, поки доступ до кабінету ще є. Доступ закривають першим, і після цього довести обсяг відлитого трафіку стає значно складніше. Скріншоти з видимими датами, вивантаження звітів, збережена переписка про узгодження ставки — усе це збирається до, а не після розмови про претензію.
Далі — письмова вимога з посиланням на конкретні пункти договору: обсяг, ставка, строк виплати, який минув. Якщо договір передбачає обов'язок обґрунтувати відхилення лідів, вимога включає й це — по кожному відхиленому ліду окремо. Практика показує, що значна частина затримок закривається саме на цьому етапі: сторона, яка розраховувала на мовчання, бачить, що позиція задокументована.
Якщо контрагент — іноземна CPA-мережа, додається питання юрисдикції та порядку вирішення спорів. Саме тому розділ про застосовне право в договорі з нерезидентом не є формальністю: від нього залежить, куди взагалі можна звертатися.
Нормальний договір рідко доходить до суду — він працює раніше. Коли умови зафіксовані, сторона, яка вирішила не платити, розуміє, що позиція слабка, і питання закривається переговорами. Коли договору немає, все зводиться до того, у кого більше важелів, — і це майже ніколи не вебмайстер.
Умови договору — це половина справи; друга половина — документи, які потрібні для самого платежу. Про комплект для виплати ФОП, випадки, коли компанія стає податковим агентом, і про валютний нагляд при виплатах за кордон — окремий розбір: виплати вебмайстрам і партнерам.
Закон не вимагає окремого паперового документа для кожної співпраці, і домовленість у переписці теж є правочином. Але доводити її зміст доводиться листуванням, скріншотами кабінету та фактичними платежами, і це довго й ненадійно. Письмовий договір потрібен не для законності співпраці, а для того, щоб у спорі було на що спиратися.
Не «послуги з реклами», а конкретну цільову дію: реєстрацію, депозит, підтверджену заявку або встановлення. Дія має бути описана так, щоб її можна було порахувати однаково з обох боків — що саме вважається лідом, у який момент він виникає і за якими даними фіксується.
Перше — перевірити, чи передбачає договір обов'язок надати обґрунтування відхилення, і вимагати його письмово по кожному ліду. Друге — зафіксувати власну статистику до того, як доступ до кабінету зникне. Якщо договору немає взагалі, збирається все, що є: переписка, узгодження ставки, скріншоти статистики, історія попередніх виплат.
Практично завжди система рекламодавця — саме тому в договорі варто прямо передбачити право вебмайстра на доступ до звітності та на самостійну перевірку. Без цього одна сторона одночасно і рахує результат, і вирішує, скільки за нього платити.
Креативи створює вебмайстер, а претензію за недостовірну рекламу чи порушення чужих прав отримує зазвичай рекламодавець. Тому в договорі має бути прямо розподілено: хто погоджує креативи, хто відповідає за їх зміст і хто компенсує збитки, якщо претензія прийшла від третьої особи або регулятора.
Якщо це не написано в договорі — виплату за трафік, який уже відлився, але ще перебуває в холді, доводиться вибивати поза договірними механізмами. Умова про долю холду при розірванні — один із найдешевших пунктів на етапі підписання і один із найдорожчих, коли його немає.
Так, і тут він потрібен ще й тому, що проходить валютний нагляд банку. Без коректно оформленого документа платіж від нерезидента може просто не пройти, і причина буде не в бухгалтерії, а в тексті договору — банк не побачить підстави для зарахування коштів.
Конфіденційність у партнерських відносинах розібрана окремо — NDA для IT-бізнесу; підписання без паперу — КЕП. Якщо до команди прийшли з обшуком, порядок дій — у чек-листі.
Ми готуємо й аудитуємо договори для команд медіабаїнгу, вебмайстрів і CPA-платформ, включно з умовами конфіденційності та NDA. Якщо продукт повʼязаний із гральним або платіжним трафіком, поруч зазвичай стоїть і питання ліцензування.
Опишіть коротко — повернемось із переліком найближчих кроків.
Опишіть коротко — повернемось із переліком найближчих кроків. Залиште номер або напишіть у Telegram.
