Робота з недостовірною інформацією про бізнес – від фіксації публікації до позову про спростування і відшкодування шкоди, включно з анонімними джерелами й відгуками.
Юридична особа має право на недоторканність ділової репутації, і захищається воно за правилами про особисті немайнові права. Спростуванню підлягають лише фактичні дані: оціночні судження не спростовуються і не доводяться на правдивість, тому першою роботою у справі є розмежування факту й оцінки у кожному спірному реченні. Спростування здійснює той, хто поширив інформацію, незалежно від своєї вини, у той самий спосіб, у який її було поширено; якщо недостовірні дані містяться в документі юридичної особи, цей документ має бути відкликаний. Якщо поширювач невідомий, суд може встановити факт недостовірності інформації.
Відповідає ITLex – адвокатське бюро «Стойчев та партнери», Київ. +380 63 984 07 07
Стаття 94 Цивільного кодексу прямо визнає за юридичною особою право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, і відсилає до глави 3 Кодексу щодо порядку їх захисту. Тобто компанія захищає репутацію тим самим інструментарієм, що й людина – честь і гідність.
Ключовий механізм – спростування недостовірної інформації за статтею 277 ЦК. Але застосовується він не до будь-якого неприємного тексту, а лише до фактичних даних, які можна перевірити на відповідність дійсності.
Частина 3 статті 277, яка встановлювала презумпцію недостовірності негативної інформації, виключена Законом № 1170-VII від 27.03.2014. Це означає, що автоматичної презумпції на користь позивача немає, і недостовірність доводить той, хто звернувся до суду. Публікації й шаблони позовів, які досі посилаються на цю презумпцію, спираються на норму, якої вже понад десять років не існує.
Стаття 30 Закону «Про інформацію» встановлює просте й жорстке правило: ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень, і оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Оціночними судженнями, крім наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, – зокрема з огляду на характер мовно-стилістичних засобів: гіперболи, алегорії, сатири.
Практичний наслідок для бізнесу: «вони працюють жахливо» – оцінка, спростувати її не можна. «Вони не повернули клієнту 40 тисяч доларів» – фактичні дані, їх можна й треба перевіряти. Один допис часто містить і те, і інше, тому робота починається з розбору тексту по реченнях, а не з позову.
Якщо оцінку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, закон дозволяє покласти на автора обов'язок відшкодувати моральну шкоду. А на оціночні судження й думки компанія має право відповіді та власного тлумачення справи в тому самому медіа.
Спростування здійснює особа, яка поширила інформацію. Якщо інформацію подала посадова чи службова особа при виконанні своїх обов'язків, поширювачем вважається юридична особа, в якій вона працює – це прямо передбачено статтею 277 ЦК і часто вирішує питання, кого саме позивати.
Спростування здійснюється у той самий спосіб, у який інформацію було поширено, і незалежно від вини того, хто її поширив. Для публікації в медіа це означає спростування в тому ж медіа; якщо воно припинило діяльність – в іншому, за рахунок поширювача.
Якщо недостовірна інформація міститься в документі, який прийняла або видала юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Це окремий і часто недооцінений інструмент: лист, акт чи довідка, що пішли контрагентам, відкликаються, а не просто визнаються недостовірними.
Якщо особа, яка поширила інформацію, невідома, можна звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Саме цей шлях працює з анонімними дописами й відгуками.
Фіксація. Поки публікація доступна, її треба зафіксувати так, щоб доказ пережив видалення: скріншоти з метаданими, архівні копії, у потрібних випадках – експертне дослідження змісту вебсторінки.
Розбір тексту. Поділ на фактичні твердження й оціночні судження, оцінка перспектив по кожному реченню. На цьому етапі частина справ закінчується висновком, що судитися немає сенсу, – і це теж результат.
Досудова стадія. Вимога про спростування й видалення до поширювача або до майданчика. Для багатьох платформ це швидший шлях, ніж суд, і він не блокує подальший позов.
Суд. Позов про визнання інформації недостовірною, її спростування, видалення, відкликання документа та відшкодування шкоди. Якщо автор невідомий – заява про встановлення факту недостовірності.
Коли атака на репутацію йде паралельно з кримінальним провадженням, а в медіа потрапляють відомості зі справи, це вже суміжний блок: адвокат при обшуку та на допит і оскарження дій слідчого та прокурора.
Так. Стаття 94 Цивільного кодексу визнає за юридичною особою право на недоторканність ділової репутації й відсилає до глави 3 Кодексу, тобто до тих самих механізмів захисту особистих немайнових прав.
Залежить від того, що саме в ньому написано. Оціночні судження – критика, оцінка дій, висловлювання без фактичних даних – не підлягають спростуванню й доведенню правдивості. Фактичні твердження перевіряються й можуть бути спростовані. Якщо оцінку висловлено в брутальній або непристойній формі, можливе відшкодування моральної шкоди.
Той, хто її поширив, незалежно від своєї вини. Якщо інформацію подала посадова чи службова особа при виконанні обов'язків, поширювачем вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування здійснюється у той самий спосіб, у який інформацію було поширено.
Закон дозволяє звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування. Це окрема процедура, яка не вимагає встановлення особи поширювача.
Ні. Частина 3 статті 277 ЦК, яка її встановлювала, виключена Законом № 1170-VII від 27.03.2014. Недостовірність доводить той, хто звернувся до суду.
Якщо недостовірна інформація міститься в документі, прийнятому або виданому юридичною особою, цей документ має бути відкликаний. Це самостійна вимога, яку можна заявляти поряд зі спростуванням.
Юрисдикція, рахунок, структура групи, КІК.
Податкові наслідки обраної структури.
Договори, NDA, права на продукт.
Коли працює, коли ні і що має бути в тексті.
Чим відрізняється від юриста і коли статус стає вирішальним.
ФОП, ТОВ, Дія.City чи нерезидент на одну сторінку А4.
Залиште номер або напишіть у Telegram, і ми повернемось із переліком найближчих кроків.
