Договірна база
Договори на розробку програмного забезпечення (Fixed Price і Time&Material), аутсорс і аутстаф, MSA, SOW, SLA — у формі, яка проходить банківський комплаєнс.
IT-юрист і IT-адвокат в одній особі: договірна база, права на продукт, персональні дані, структура і податки — та кримінальний захист, якщо до компанії прийшли з перевіркою. Не треба шукати другого підрядника, коли ситуація загострюється.
Продукт уже росте, а договори й структура ще «якось»? Приведемо договірну базу, права на продукт і корпоративну структуру у відповідність до того, чим бізнес вже став — і подбаємо, щоб due diligence, банк чи перевірка це витримали.
Написати в Telegram →Юрист для IT-компанії потрібен не тоді, коли виникла проблема, а коли компанія росте: з'являються нові підрядники, замовники з ЄС і США, персональні дані користувачів і питання від банків.
Договори на розробку програмного забезпечення (Fixed Price і Time&Material), аутсорс і аутстаф, MSA, SOW, SLA — у формі, яка проходить банківський комплаєнс.
Угоди про нерозголошення (NDA), про неконкуренцію (NCA) і незалучення персоналу — щоб команда й код не пішли до конкурента разом із розробником.
Оформлення передачі майнових прав від розробників компанії, ліцензії на ПЗ, реєстрація торгової марки.
Публічна оферта, Terms of Use, Privacy Policy і Cookie Policy — за вимогами GDPR та платіжних систем для e-commerce і SaaS.
Структурування IT-бізнесу, Дія.City проти загальної системи, робота з ФОП-підрядниками, податкове консультування, супровід податкових перевірок.
Супровід обшуків і слідчих дій в офісі IT-компанії, захист на допитах, зняття арештів з рахунків і повернення вилученої техніки.
Поки все спокійно, різниці між IT-юристом і IT-адвокатом майже не видно: договори, NDA й політики може підготувати і той, і інший. Тому в пошуку «IT-юрист» і «IT-адвокат» часто означають одне й те саме — різниця зʼявляється в момент, коли до компанії приходять.
Юрист без свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не має права брати участь як захисник — ні на допиті працівника, ні під час обшуку в офісі.
Адвокат користується адвокатським запитом, а листування та обставини звернення охороняються адвокатською таємницею — режимом суворішим за звичайну конфіденційність.
Той самий фахівець, який вибудував вашу структуру й договори, і захищає компанію, коли ці документи перевіряють. Не треба вдруге пояснювати, як влаштований бізнес.
Більшість компаній звертаються до юриста втричі пізніше, ніж варто було б. Не тому, що не розуміють потреби, а тому, що до певного моменту все працює й без документів: замовник платить, розробники здають код, податкова мовчить. Проблема виявляється не поступово, а одномоментно — і майже завжди в одній із трьох ситуацій.
Перша — due diligence. Приходить інвестор, покупець або великий замовник і просить показати, кому належать права на продукт, як оформлені стосунки з розробниками, які персональні дані ви збираєте і на якій підставі. Тут з'ясовується, що ланцюжок прав ніде не зафіксований, а половина команди працює за договорами, які не описують, що саме створюється.
Друга — банк або платіжна система. Іноземний контрагент не може провести оплату, поки комплаєнс не побачить договір, який відповідає його внутрішнім вимогам. Або банк ставить питання про економічну сутність операцій із ФОП-підрядниками.
Третя — правоохоронці. Обшук в офісі, виклик на допит, арешт рахунку. Тут уже пізно вибудовувати структуру: перевіряють ту, яка є, і ті документи, які вже підписані.
Спільне в усіх трьох випадках одне: перевіряють не намір, а папери. Робота юриста для IT-компанії — зробити так, щоб папери витримали перевірку до того, як вона почнеться.
У типової української IT-компанії три контури договорів, і кожен ламається по-своєму.
Договори із замовниками. Fixed Price і Time&Material мають різну логіку відповідальності, і підставляти один шаблон під обидві моделі — найпоширеніша помилка. У Fixed Price критичний блок — приймання: хто, у які строки і за якими критеріями приймає результат, і що відбувається, якщо замовник мовчить. У Time&Material критичний блок — облік часу і підстава для оскарження звіту. MSA плюс SOW дають гнучкість, але лише якщо в MSA чітко сказано, що саме перевизначає SOW, а що ні.
Договори з розробниками. Тут ключове не назва документа, а те, чи описано в ньому предмет: що конкретно створюється, у якій формі передається і як фіксується факт передачі. Договір, у якому предмет сформульований як «надання послуг з програмування», у спорі працює погано — з нього не видно, права на що саме перейшли.
Публічні документи продукту. Оферта, Terms of Use, Privacy Policy, Cookie Policy. Їх зазвичай беруть із чужого сайту, і доти, доки не з'явився користувач із ЄС або платіжна система з вимогами, це нікому не заважає.
Це та частина, де більшість статей в інтернеті застаріла. До 1 січня 2023 року діяло правило статті 429 Цивільного кодексу: майнові права на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належали працівникові та роботодавцю спільно, якщо договором не встановлено інше. Саме звідси взялася звична порада «обов'язково підпишіть акт передачі прав із кожним розробником».
З набранням чинності Законом «Про авторське право і суміжні права» № 2811-IX правило змінилося. Стаття 14: майнові права на службовий твір переходять до роботодавця з моменту створення твору в повному складі, якщо інше не встановлено договором. Стаття 15: те саме для твору, створеного за замовленням, — права переходять до замовника, крім окремого випадку творів образотворчого мистецтва.
Здавалося б, проблему знято. На практиці — ні, і ось чому.
Робота з розробниками через ФОП на третій групі — стандарт ринку, і сама по собі вона законна. Ризик виникає не від факту використання ФОП, а від того, наскільки стосунки схожі на трудові. Податкова оцінює сукупність ознак: фіксований графік і робоче місце, підпорядкування керівникові компанії, щомісячна однакова винагорода без прив'язки до результату, єдиний замовник у ФОП, оплата відпусток і лікарняних, корпоративна техніка та пошта.
Жодна з ознак окремо не є вироком. Але коли їх набирається більшість, перекваліфікація в трудові відносини стає реальною перспективою — а це донарахування податків, штрафи і питання до керівника.
Що з цим робити практично: привести договори у відповідність із тим, як робота влаштована насправді, або змінити те, як вона влаштована. Третій варіант — Дія.City з гіг-контрактами, який легалізує саме таку модель.
Резидентство Дія.City дає окремий податковий і трудовий режим, зокрема гіг-контракти — самостійний вид договору, який не є ані трудовим, ані цивільно-правовим у класичному розумінні, і саме тому знімає ризик перекваліфікації.
Щоб стати резидентом, компанія має відповідати трьом умовам одночасно:
Для стартапів перші дві вимоги на пільговий період не застосовуються. На рівні компанії резидент обирає між податком на виведений капітал за ставкою 9% (нуль, якщо прибуток реінвестується) і загальною системою з податком на прибуток.
Відповідь на питання «переходити чи ні» залежить не від ставок, а від моделі: скільки людей, як розподілений дохід, чи плануєте виводити прибуток, чи є іноземна материнська компанія. Ми рахуємо обидва сценарії на ваших цифрах і показуємо різницю в грошах, а не в відсотках.
Якщо серед користувачів або співробітників замовника є люди з ЄС, застосовується GDPR — незалежно від того, де зареєстрована ваша компанія. Це означає правові підстави обробки, реєстр операцій, договори з процесорами, повідомлення про інциденти і Privacy Policy, яка описує те, що ви робите насправді, а не те, що написано в чужому шаблоні. Докладніше — на сторінці GDPR для українського бізнесу.
Дивимося чинні договори, структуру, як оформлені розробники і які дані ви збираєте. Зазвичай 2–3 дні.
Письмово: що критично, що може почекати, що коштує скільки. Без цього етапу неможливо оцінити обсяг.
Договори, NDA, політики, корпоративні рішення — під вашу модель, а не за шаблоном.
Поточні питання, перевірки, переговори із замовниками й банками. За потреби — захист адвоката.
У product company юридичний фокус зміщений із договорів із замовником на власний продукт: права на код і дизайн, ліцензійні умови для користувачів, обробка персональних даних, готовність структури до інвестора чи покупця. В аутсорсі головний ризик — у відносинах із клієнтом; у продукті — у тому, чи належить компанії те, що вона продає, і чи витримає це перевірку.
Звідси інший набір документів. Замість рамкових угод із замовниками — умови користування і політика конфіденційності, які реально описують продукт. Замість актів за етапами — ланцюжок передачі прав від кожного, хто торкався коду: штатних розробників, ФОП-підрядників, фрилансерів, авторів дизайну. Саме цей ланцюжок перевіряють першим під час due diligence, і саме в ньому найчастіше знаходять розриви.
Третя відмінність — момент, коли з'являється ціна помилки. В аутсорсі проблема проявляється у спорі з конкретним клієнтом. У продуктовій компанії вона проявляється на угоді: інвестор або покупець знаходить розрив у правах, і це впливає на оцінку або зупиняє угоду. Тому документи для product company готуються не до першого спору, а до першої серйозної перевірки.
IT-юрист складає договори, супроводжує угоди й консультує з GDPR та структури бізнесу. IT-адвокат має додатковий статус, який дає право представляти компанію в кримінальному провадженні — при обшуку, виклику на допит, спілкуванні зі слідчим. У ITLex це одна команда, тому супровід не переривається, якщо питання переростає з договірного в процесуальне. Детальніше — у матеріалі IT-адвокат: хто це і в огляді IT-юрист: коли він потрібен і що входить у супровід.
Для коду, створеного з 2023 року в межах трудових відносин або замовлення з чітко визначеним предметом, — формально ні. Але договір потрібен для двох інших цілей: закрити період до 2023 року, коли діяло правило спільних прав, і мати документ, який покажете інвестору чи покупцю. Due diligence перевіряє папери, а не презумпції.
Залежить від того, що вже є. Тому першим кроком іде аудит із фіксованою вартістю, за результатами якого ви отримуєте перелік робіт і ціну. Ви не платите за відкритий бюджет і можете зупинитися після аудиту.
Так, сама модель законна. Питання в тому, наскільки фактичні стосунки схожі на трудові: графік, підпорядкування, фіксована винагорода, єдиний замовник. Ми оцінюємо сукупність ознак і кажемо, де ризик реальний, а де ним лякають.
Це рахується, а не вирішується за загальним правилом. Потрібні дев'ять спеціалістів, середня винагорода від 1200 євро і 90% кваліфікованого доходу — але навіть за їх дотримання вигода залежить від того, виводите ви прибуток чи реінвестуєте. Ми рахуємо обидва сценарії на ваших цифрах.
Так, якщо ви пропонуєте товари чи послуги особам у ЄС або відстежуєте їхню поведінку. Місце реєстрації компанії значення не має — значення має, чиї дані ви обробляєте.
І так, і так. Разові задачі — за фіксованою вартістю. Для компаній, у яких питання виникають щотижня, зручніший щомісячний супровід з обумовленим обсягом.
Фокусом. В аутсорсі головне — договори із замовниками, акти, межі відповідальності. У продуктовій компанії — права на власний продукт, ліцензійні умови для користувачів, персональні дані й готовність структури до due diligence. Ціна помилки теж проявляється по-різному: в аутсорсі у спорі з клієнтом, у продукті — на угоді з інвестором або покупцем.
Документи сайту, застосунку й SaaS під платіжні системи.
Обшуки, арешти рахунків, легальна структура команди.
Юрисдикція, рахунок, податкове резидентство, ліцензії.
Огляд усіх напрямів: договори, права на продукт, GDPR, Дія.City, структура.
Електронний підпис як робочий інструмент, а не формальність.
Коли працює, коли ні і що має бути в тексті.
Залиште номер або напишіть у Telegram, і ми повернемось із переліком найближчих кроків.